:
Почнем же, браття, повість оцю
Від старого Володимира до нинішнього Ігоря,
Який укріпив ум силою своєю
25
І вигострив серця свойого мужністю,
Сповнившись ратного духу,
Навів свої хоробрі полки
На землю Половецькую за землю Руськую.
О Бояне, соловію часу давнього!
30
Аби ти оці полки ощебетав,
Скачучи, соловію, помислом по древу,
Літаючи умом під хмарами,
Звиваючи славу обаполи часу нашого,
Біжучи тропою Трояна через поля на гори!
35
Співати було б пісню Ігореві, того(Ольга) внуку:
«Не буря соколів занесла через поля широкії -
Галки стадами біжать до Дону великого».
А чи так заспівати було б, віщий Бояне, Велесів внуче:
«Коні іржуть за Сулою -
40
Дзвенить слава в Києві;
Труби трублять в Новгороді -
Стоять стяги в Путивлі».
Ігор жде милого брата Всеволода.
І сказав йому буй-тур Всеволод:
45
«Один брат, один світ світлий - ти, Ігорю!
Обидва ми Святославичі!
08-16 13:46